images

Ріка Полтва – підземна легенда Львова

Мало хто знає, що український Львів можна сміливо називати Венецією, адже він також зведений на воді. Однак варто було б одразу відзначити досить суттєву відмінність – вода в цьому місті тече під землею. Річка Полтва – саме так називається це явище, яке породило колись безліч загадкових львівських легенд.

Перш за все, свого часу Полтва зіграла величезну роль при виборі місця для будівництва міста. Середньовічні гравюри зображують це місто фантастичним кам’яним островом, оточеним величними стінами з каменю, де красиві вежі-дзвіниці храмів і ратуші створюють просто казковий силует. Будучи притокою Західного Бугу, Полтва багато в чому визначила гірський ландшафт міста. Завдяки їй Львів неодноразово був захищений від нападів ворога з півночі і заходу. За часів заснування міста саме Полтва була практично єдиною водною артерією Львова. Досліджуючи свідоцтва краєзнавців пізнього середньовіччя, можна зробити висновок, що в давні часи Полтва була судноплавною рікою. Наприклад, рибальські барки ходили по ній від Львова аж до Балтійського моря – про це також свідчать зображення на гравюрах.

Це була повноводна ріка. Русло знаходилося в тих місцях, де зараз у Львові розташовуються площа Свободи і Шевченка. Долаючи складний шлях, Полтва обертала колеса млинів. У XV столітті на нинішній площі Міцкевича працювали два млини; біля готелю «Жорж» знаходився острів зі зведеноїюкаплицею Матері Божої. Через річку були перекинуті мости, один з яких, розташований біля Єзуїтських воріт, був розвідним.
Складно повірити, але Полтва і сьогодні тече проспектами Шевченка і Свободи, проте вже одягнена в кам’яні шати під землею.

Буквально ще до 1872 року вона привільно звивалася по місту, огинаючи острівці з осокою. Проте річка приносила багато проблем городянам. Її досить довга протяжність, наявність болотистих місцевостей, осока і трава провокували появу безлічі комарів та іншої мошкари. Це все тягло за собою ймовірність виникнення небезпечних захворювань, включаючи малярію. Періодично річка влаштовувала «сюрпризи» у вигляді повеней, зносячиі руйнуючи будинки жителів. Тому на початку 19 століття Магістрат приймає рішення ув’язнити річку в підземеллі, побудувавши підземний колектор.

Будівництво тривало близько 35 років, зараз загальна протяжність цієї унікальної львівської каналізаційної системи складає більше 150 км. У проекту було багато критиків і прихильників, але зараз досить складно об’єктивно судити, наскільки виправданим було це непросте рішення в ті часи.

Кажуть, що Львів міг мати і набережну. Свого часу граф Станіслав Скарбек вирішив пожертвувати фінанси на будівництво театрального будинку або набережної. Городяни вибрали театр, і на сьогоднішній день у Львові є велична споруда національного театру імені М. Заньковецької. А тим часом деякі жителі міста стверджують, що якщо опуститися в оркестрову яму Львівської опери, то за стіною можна почути звук хвиль підземної річки, що б’ються об бетон.

Проходячи під землею, річка оточена тільки кам’яними стінами каналізаційного колектора. Але як тільки вона добігає до берегів Розточчя, навколишнє картина різко міняється. Високі гори і велика кількість зелені навколо заворожують людину своєю красою, нагадуючи про те, що Львів – це перлина Західної України.

Трохи більше сотні років тому ця річка була окрасою міста, зараз же вона використовується як каналізаційний колектор. Львів’яни періодично скаржаться на дуже неприємний запах після дощів, однак варто відзначити, що Полтва врятувала багато невинних життів. Під час другої світової війни там ховалися євреї від німців, а в повоєнний час кам’яні склепіння дали притулок українцям, які ховалися від НКВДистів.

Багато міст мають поховані річки, історія яких досить сумна. Спочатку на їх берегах селяться люди, вони їх годують і напувають. Люди всі свої відходи скидають в річку, забруднюють її, а потім і зовсім прибирають її води з очей геть. У Львові ця ситуація особливо помітна.
На думку фахівців, води річки і каналізаційні стоки не повинні бути одним і тим же. У світі навіть дощова вода відділяється від каналізації, у нас – все разом. Інженери водоканалу кажуть, що існуючі тепер каналізаційні тунелі не витримають більше 30 років. Можна тільки уявити, що буде, коли всі нечистоти вийдуть на поверхню.

Громадою періодично піднімається питання про повернення річки на поверхню, адже Львів – єдине на сьогодні обласне місто України, де немає своєї річки. Багатьом така ідея здається утопією, проте очищення джерел, які її живлять – цілком реальна можливість. Саме тому останнім часом силами різних активістів було проведено безліч акцій, які нагадують львів’янам про наявність у місті водної артерії.

Автор фото general kosmosa